Слова ранять сильно й дуже. Рани загоюються, а шрами на серці й душі від образливих фраз – ніколи. Слово – це й універсальна зброя, здобута в бою, і рятівник душі, роздертої людьми, і ліки для розбитого серця, розпалювач воєн і миротворець. Тому не дивно, що іноді фрази підтримки можуть значити для нас так багато. Крім того, це не обов’язково мають бути правильні слова, головне – правильна людина.

 Пишучи це есе, я зрозуміла, що для мене важлива просто розмова, якась історія з життя. Головне, щоб це було затишно, комфортно й відверто, навіть інтимно. Буває, розмовляєш із людиною про щось буденне, як раптом – ось воно, давно забуте, загублене почуття безпеки та довіри. І тебе ніби блискавкою вдарило, адже розумієш, що ця душа близька, рідна. І замість порожнечі всередині відчуваєш тепло, можливо, навіть не розумієш, звідки й узялося. Це не так важливо. Головне – відчувати. 

Поділитися з друзями