Шматочок теплого літа посеред безмежності блакиті. Руки тягнуться обійняти й ніколи не відпускати простоту та щирість. А в цьому полі – міріади усміхнених сердець. І кожне шукає оченятами вгорі батьківський погляд. Їхня неосяжна любов до світла, тепла й гармонії здатна в найзахмареніший день яскравими бісиками в зіницях осліпити світ. 

Колише вітер дітей сонця під невигадливі мелодії літа. Мабуть, це танець-заклик до когось Величного, бо згуртовує їхні душі в полум’ї досконалості. 

Чи знали ви, що щастя – у світлих днях і простоті? Не вірите? Запитайте в сонцепоклонників.

Поділитися з друзями