Ніде ви так більше не відчуєте почуття свободи, як біля моря. Воно ніби підхоплює тривожні думки й несе кудись дуже далеко, туди, де вони вже не мають значення…

У моїй пам’яті відклалася велика частина маленького приморського містечка з неймовірно кумедною назвою – Щасливцеве. Уперше зустрілася з цим чудовим місцем останнім безтурботним літом перед початком першого навчального року, і ще тоді відразу зрозуміла, наскільки мені тут тепло та затишно. 

Зустрічаючи кожен ранок на березі Азовського моря, ми спостерігали за пробудженням пляжу: попід невеличкими магазинами налітало все більше чайок та бакланів, починали свою роботу атракціони, медузи ставали більш прозорими, а море – теплішим. 

Пісок із ракушняком інколи ранив ноги, але для шестирічних дітей це не було перепоною. Хвилі накривали з головою, інколи навіть бракувало повітря, але чомусь виходити на берег дуже не хотілося. Мабуть, тому, що я прекрасно розуміла: через декілька днів доведеться їхати додому, тому моря не побачу ще цілий рік.

Ми змогли зберегти традицію регулярного відвідання Щасливцевого. Сьогодні навіть один найменший спогад вимальовує на моєму обличчі усмішку.

Поділитися з друзями