Автор: Юлія Дильченко

Ясної літньої ночі, дивлячись у зоряне небо, людина мимоволі завмирає перед красою космосу. Справжня глибина неба доступна саме вночі, коли незліченні розсипи зірок, загадкові і далекі, сяють у темряві.

Допитливість людини породила мрію – прокласти дорогу спочатку на небо, а потім в космос. Але хотілося пізнати, що ж знаходиться ще вище, тобто там, куди не сягає людське око. У космосі панує тиша, адже там немає середовища для поширення звуку. Тим, хто любить помовчати, космос, напевно, припав би до душі. Дорога в космос – давня мрія людства, яка здійснилася. Але в космосі ще дуже багато нерозгаданих загадок, які людина, наполегливо працюючи, намагається відгадати.

До слова, у космосі плакати не варто, тому що сльози в умовах невагомості не стікають по щоках, а залишаються на поверхні ока у вигляді кульок, що викликає неприємні й болючі відчуття.

Мені й самій дуже хотілося б полетіти в космос. Це був би незабутній досвід. Я багато разів бачила фотографії нашої планети й Місяця з космосу, але це не зрівняється з тим, що можна побачити на власні очі.

Поділитися з друзями