Розпочалося це одного дня, коли загубився Дух Різдва, і хлопчина втратив віру в Санту. Мабуть, кожна дитина очікує ту мить, коли дарують подарунки, запікають індичку, падає сніг і надходить Різдво. Але Артур –   сирота, тому цього в нього просто не було. І важко жилося: постійні сутички з однолітками, невдачі в школі та недосяжне кохання замкнули душу дитини. Тільки єдиний товариш Стівен підтримував хлопця…

– Артуре, ти знову за старе? Пішли гратись у сніжки! Різдво надворі! –мовив друг, піднімаючись сходами на другий поверх.

– Вибач, Стівене, але в мене немає Духу Різдва, – відповів Артур.

– Як це? Не може такого бути. Ану швидко вилазь із ліжка! – суворо наказав друг.

– Розумієш, ти з тих дітей, котрі мають батьків, вечері та подарунки… Це свято не для мене, – сумно промовив Артур.

– Ну, вийди… Чи хоча б у вікно подивися…

– Умовив, геній.

Скочивши з ліжка й розкривши штори, підліток зажмурився: його осліпило яскраве сонячне проміння, яке відбивалося від снігу. Сніжок аж мерехтів, але не танув. Бігали діти, летіли санки, красувалися один перед одним сніговики, будувалися льодяні фортеці! І все це з’являлося на очах. Як тут не всміхнутися!?

– Гайда на двір, швидше! Поки ми все це не пропустили.

– Побігли!

Спустившись на перший поверх та відчинивши важкі двері, хлопці почули дитячий сміх і приєдналися до веселої компанії.

Вечоріло. Після запеклої гри “Хто кого закидає снігом” дітвора розбіглася по домівках. Лише Артур і Стівен залишились удвох.

– Стівене! Іди додому, вечеря холоне! – погукала мати хлопця.

– Ну що ж, тобі потрібно йти. Мама кличе, – сумно промовив підліток.

– Артуре, а пішли до мене на гостину. Моя родина не проти. Вони прекрасно знають тебе й приймуть з радістю.

– Навіть не знаю, що сказати… Твоє сімейство точно не проти?

– Запевняю тебе, ходімо!

Зайшовши додому, хлопчики потрапили в сімейну щасливу родину.  Їх ласкаво запросили за стіл хлоп’ят і нагодували смаколиками. Навіть індичкою, про яку так давно мріяв Артур. Уперше хлопчик знайшов те, про що так давно мріяв, – Дух Різдва. Бо живе він там, де є родина.

Поділитися з друзями