
Дякувати небу
Наше життя в порівнянні з космічним часом незначне-якихось 3 секунди. Одна людина, не зрівняється з найменшою галактикою. Наше Сонце – крихітка, в порівнянні з іншими зірками.
Виявляється, все що нам так важливо, насправді мізерно, і що для нас цілий світ, може бути порошиною.
А якщо мислити масштабно, то і весь наш Чумацький Шлях не зрівняється з нескінченністю Всесвіту. Але як же з’явились ми? Невже ми – плід чийогось невдалого експерименту, ми створені лише для спроби знищення. Звідки за настільки дріб’язкові роки, ми створили стільки таємниць, над якими ще тисячоліття будуть ламати голову і навряд чи знайдуть відповідь. А ми то називаємо себе розумними, хоча не можемо привчити себе прибирати за собою і вірити в те, що неможливо побачити очима. Парадокси, проблеми. Хоча можливо, це лише друзки усвідомленого існування, бо дійсно, ми піддослідні кролики вищих сил. Дякувати небу, нам не скоро класти відповісти на це питання.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.