Читаючи життєву прозу,
Дотримуйся пересторог,
Бо втратиш сон, а може, й розум,
Як зазирнеш тихцем у епілог.

Глухої ночі й сонячної днини
Неспокій той чатує в глибині.
Життя і смерть у роздумах людини,
Без сумніву, поняття головні.

І ніжність, що не має меж.
Ще рано зводить із життям рахунки!
Хоч тріщинами сповнена стязя,
Не зазирай за обрію лаштунки!

Поділитися з друзями