Автор: Іван Шинкарук

 –  Бабунююююю! А це правда, що в мене завтра день народження? – спитав  Фрідер напередодні свята ввечері.

   –  Так, підтвердила бабця вкотре..

  –  Можна я ще подивлюся телевізор? – удруге спитав Фрідер.

  –  Іди спати. Пора, – відповіла старенька.

  –  Ну, бабусю… – випрошував онук.

  –  Ні, ні! Краще йди спати, бо можеш проспати свій день народження, – суворо відповіла бабуся.

  –  Добре… – неохоче прошепотів Фрідер і пішов спати.

Але йому зовсім не хотілося спати. Бо скоро з’являться в кімнаті  подарунки! Як же можна спати!? У хлопчика виник план: чекати, поки бабуся не ляже спати, а тоді… 

Проте Фрідер повинен чимось займатися, щоб не заснути й уночі побачити подарунки. Йому здавалося, що це легко, але… Перші 30 хвилин він відчував, що ще зможе не спати, але наступні пів години здалися надважкими. Тож, просидівши менше години, Фрідер заснув. 

А наступного ранку біг шукати подарунки. І ось він їх бачить, загорнуті в кольоровий папір. Розриває його, а там пазли! Саме ті, що він хотів, і книга. Фрідер стрибав од радості. І раптом побачив торт. Іменинний! Щасливий, почав жменями запихати в рот великі шматки ласощів. І непомітно ум’яв добряче…

Насолодившись, побіг шукати бабусю.

–  Дякую! Я щасливий, бабусюююююю! – галасував Фрідер.

– Будь ласка, дитинко! А тепер ходімо їсти торт, який я спекла. Медовик!

 – Ой який смачний медовичок! Дякую тобі, бабусю, це мій улюблений десерт!  – і обняв бабусю. –  Але є маленька проблема.

–  Яка? – бабуся здивувалася.

–  Я не помітив, як з’їв сам майже весь торт… – похилив голову хлопчик.

–  Що ж робити? Головне, щоб тобі не стало зле, – турбувалася бабуся. – Будемо їсти все інше, що я приготувала. Усе-таки сьогодні твій День народження!

– Там лишився для тебе шматочок… Вибач!

– Добре! Поласую! А ти роби висновки…

– Уже зробив! Люблю тебе, бабунюююююююююююю!

Поділитися з друзями