Стомлені мемуари міського життя тануть під важкою ходою прохолодного ранку, що навмисно замітає сліди людських насолод, приховуючи справжнє обличчя повсякденності. Сліпуче сонце колючим поглядом окидає твою жалюгідну подобу. Зриваючи останній одяг з розхристаної душі, подих вітру підштовхує до вчинку, який уже так давно проростав зерном сумлінь у збентеженому мозку. Ти перетворюєшся на літак, чий пункт призначення ніколи не співпаде з існуючими аеропортами. Розкинувши руки, розрізаєш важке повітря лезом таких несправедливих страждань, прокладаючи дорогу до такого примарного щасливого майбутнього.

Заплющ очі…

Загубись у спогадах, згадай кожен вимушений подих, безглуздий ранок, безрезультатний день, зрадливий вчинок. Чи заслуговують усі вони права на існування? Заховай таку пам’ять у темні закутки твоїх філігранних гримас та натягнутих посмішок, що наче за точним розкладом вибухали і тьмяніли на твоєму милому обличчі.

А тепер озирнися…

Тисячі брехливих, але таких яскравих театральних масок виринають з втомленої свідомості, застилаючи очі реальності. Чи зможеш ти серед них віднайти справжнього себе, того, чиє обличчя ще не скалічене глибокими зморшками досвіду та синцями хронічного недосипу. Ти схожий на циркового клоуна, який дарує радість, а в душі тихо плекає ненависть. Нанеси грим: це твій останній вихід.

Прислухайся…

Тисячі голосів змішуються в незграбному вальсі шепоту. Ця імпровізація вибухає словами отруйної критики, болючої неприязні, пекучої заздрості та зрадливих цькувань. Як тобі такий реквієм?

Приготуйся…

Роби ж цей крок назустріч звабливій невідомості, яка зараз простягнулася сотнями метрів донизу. Стань вільним птахом, розправ крила й полинь до теплих країв. Розбий цю стіну умовностей та правил, які тяготили існування. Готовий? Ти робиш крок назад, але не для того, щоб втекти, а щоб розігнатися на злітній смузі…

Але це падіння чи політ?..

Поділитися з друзями