Якщо любити – то по-справжньому.
Якщо обіймати – то міцно.
Якщо сміятися – то до сліз.
Якщо говорити – то в очі.
Якщо дарувати – то від душі.

Хіба любити можна не щиро? Кохати треба людину, а не умовні почуття до неї. Тоді обіймати будеш міцно, не вагаючись, сміятися до сліз, говорити в очі, дарувати від душі. Не зможеш жити без бажання зробити коханій приємно. І це буде не егоїстичне виявлення себе, а щирі почуття.

Яскравий приклад – мама. Вона любить тебе не за щось, а за все. Готує їжу. Навіть якщо образив і накричав. Мама любить без умов. 

Єдине, що справді буде добре, це брати приклад з неньки й кохати, обіймати, сміятись і дарувати від серця, а не від егоїстичного бажання бути «молодцем». Чи не так?

Поділитися з друзями