Діалог двох закоханих:

— Привіт!

— Привіт, моя зірочко!

— А ти знаєш, що я дуже сильно тебе люблю?

— Звичайно, знаю.

Серце наповнюється теплом. І ти розумієш, що ця людина – найцінніший скарб, який ти зараз маєш. 

У такі миті я задумуюся: чому всі ми не можемо бути щасливими? Лиш одне слово ладне зробити людину окриленою. Так чому ж не можемо бути такими завжди? Хочеться, щоб ніхто не страждав і не відчував болю. Хочеться бачити на обличчях кожного усмішку.

Але для того, щоб зробити всіх щасливими, треба почати з себе й навчитися любити. Усі наші недоліки, характер, емоції роблять нас такими, якими ми є насправді. Без якихось дурних масок та брехні самому собі. І якщо я приймаю себе такою, то змінитися легше, бо бачиш справжнє. 

Ось чому я хочу радіти з усіма та допомагати. Не можу бути байдужою до нещасливих людей. Віддам їм свою радість і, хоч не надовго, але робитиму їх щасливими. 

Поділитися з друзями