«Карантин!!!» – хтось голосно вигукнув на останньому уроці 11 березня. Весь клас почав радіти, адже додаткові три тижні відпочинку не можуть не тішити. Проте не так сталося, як гадалося… Хто ж міг подумати,  що це затягнеться на такий довгий період і нестиме за собою так багато наслідків. Тривалий час перебування вдома негативно відобразився на різних сферах людського існування. 

Щодня про це говорять у всіх ЗМІ, і з часом цієї інформації стає занадто багато. 

Найбільше засмучує те, що для мене цей рік є вирішальним, як і для більшості випускників, але тепер невідомо, як складеться процедура здачі ЗНО, вступ до вишів і прощання з улюбленим ліцеєм. Я вперше зрозуміла, як насправді круто щодня ходити на навчання, бачити своїх однокласників, учителів, радіти чудовій погоді й проводити час, тет-а-тет спілкуючись з друзями. Зараз я готова багато віддати, аби тільки знову потрапити на урок української мови, написати контрольну з математики або здати черговий норматив по фізкультурі. 

Проте є й деякі позитивні моменти того, що відбувається. По-перше, зараз весь світ змушений усі свої дії поза межами помешкання звести до мінімуму. Тому багато хто вчиться працювати в онлайн режимі, відкриває для себе нові можливості Інтернету. Можливо, у майбутньому це допоможе економити час, зробить великий прорив в IT-індустрії. Більш того, люди почали цінувати те, що мали. І тепер навіть звичайна прогулянка на свіжому повітрі здається дивом. Виявляється, зовсім не обов‘язково сидіти щодня в кафе, витрачаючи купу грошей. Набагато краще влаштувати сімейну поїздку на велосипеді чи запросити друзів на пікнік.

Отже, сподіваюся, що незабаром у нас буде така можливість, усе повернеться на свої місця, а ми зможемо далі насолоджуватися життям.

Поділитися з друзями