Понеділок, вівторок, середа… Карантин – моє затягнуте інтермецо! Декілька тижнів якось можна витримати, але місяць, другий – о ні!..

Згоден, відпочинок сприяє відновленню сил, заряджає мозок ніби акумуляторну батарейку, але, в умовах пандемії, здається, що вона скоро лусне від перезарядки.

Куди спрямувати цю енергію? Раніше ми зустрічалися з друзями, розважалися у дворі, ходили на природу, грали в м’яча, їздили на велосипедах. Дійсно, отримуєш букет різних незабутніх емоцій, відчуттів і вражень, які надихають і навіть стимулюють виконувати не завжди приємну, а іноді й монотонну роботу.

Добре, що є смартфон і ноутбук – надбання сучасності, які певним чином компенсують потребу в спілкуванні. До карантину комп’ютерні ігри були доповненням повноцінного відпочинку, а зараз відчуваю передозування цих ліків. Та й погода вередує. Але все ж таки сумна дощова картина неприємно крапає на мозок. Хотілося й справжньої зими з пухнастими візерунками на вікнах, зимових розваг.

Карантинне інтермецо примушує цікавитися речами не властивого мені характеру, до яких раніше був байдужим. Отож, я спробував себе у ролі кухаря. Приємно вразив рідних плодами своїх кулінарних витворів.

Зараз у нас посилений відпочинок – локдаун із зимовими канікулами. Це час для відкриття своїх прихованих надздібностей.

А де ж ти, моє справжнє інтермецо?

Поділитися з друзями