Десь у горах, за лісами,
За величними полями,
Там, де незліченний час,
Казка вже чекає нас.
Веселкова, чи журлива,
Чи сумна, або щаслива.
Це залежить все ж від вас,
Оберіть-но лише час…
Он вгорі гроза співає,
Листя з вітром розмовляє,
А птахи чомусь мовчать,
І ворони не кричать…
Де пісні? Де щебетання?
Все затихло, скрізь мовчання.
Лиш дерева шепотять,
А вже деякі й мовчать.
Відчуття такі мінливі,
То холодні, то журливі,
Ніби викрав хтось усе
Й в лігво у своє несе.
Може, просто захворіли
І птахи, й древа, й зливи?
Хоча, ні! От в чому річ:
Сварка сталась віч-на-віч.
Посварилися хлоп’ята…
Треба швидко виправляти,
Ні хвилини не втрачати,
Бо сумні казки читати,
Все одно, що нудьгувати.
Що робити? Що робити?
Нам птахів пора мирити,
Їм ми пісню заспіваєм,
Анекдоти почитаєм.
Щоб зашепотіло листя,
Що для нього знадобиться?
Точно! Тихий вітерець
Знищить сварку нанівець!
Ну, нарешті! Помирили!
Знов пісні й веселі зливи,
Казка наша розквітає
І у гості всіх чекає…
Не сваріться, пам’ятайте:
В мріях у своїх літайте,
Щастя зупиніть момент –
В казці буде happy end.

Поділитися з друзями