Люблю хмаринками я милуватись.
Мінливою красою незбагненні,
Чарівні, ніжні і пухнасті,
Вони пливуть у височінь повз мене.

Ці поєднання дивовижні!
Як швидко форми виникають,
Зливаються й повільно тануть.
Немов пташки із вітром грають.

Ось бачу там пливе кораблик
Із шовку білого, легкого.
За ним велика черепаха
Повзе по небу ген за обрій.

Ось караваном у блакить безмежну –
Верблюди із поклажею минають.
Аж раптом величезний крокодил
Пащу свою на сонце розкриває.

Сріблясті сяючі крижини –
Як альбатроси білі та величні.
Мандрівники та вічні пілігрими,
Міняються видіння фантастичні.

Так хочеться до неба доторкнутись.
З розгону покататись на хмарині.
Як здорово пробігтись, повалятись
І розчинитись у мережаній перині.

Поділитися з друзями