Іноді мені хочеться просто втекти. Не фізично, а подумки — подалі від тривог, шуму, проблем. У такі моменти я розгортаю книгу. І вона ніби відчиняє двері у світ, де все по-іншому. Можливо, це звучить просто, але для мене книжки — це справжній дивосвіт, де можу сховатися й видихнути.

Мій улюблений приклад літературного персонажа — це Гаррі Поттер. Так, я знаю, звучить банально. Цю історію читали мільйони людей, про неї знає навіть той, хто ніколи не тримав книгу в руках. Але для мене “Гаррі Поттер” — не просто популярна книжка, а щось більше. Це світ, у який можу втекти, коли в реальному житті надто важко.

Розгортаю першу сторінку — і ніби зникає все довкола. Я вже не в кімнаті, не в місті, не в Україні — я в Гоґвортсі. Серед людей, які, як і я, шукають себе, борються зі страхами, вчаться дружити, довіряти й бути хоробрими. Там усе інакше, але й дуже знайоме.

Коли читаю, як Гаррі виступає проти Волдеморта, як Герміона всіх рятує мудрістю, як Рон незграбно, але щиро підтримує друзів, відчуваю, що не одна. Що навіть у вигаданому світі є щось справжнє. І це надихає.

Книжковий дивосвіт — це мій прихисток. Навіть коли все навколо здається нестабільним, книга залишається поруч. Я читаю — і світ стає трохи м’якшим. Іноді саме це «трохи» дуже важливе. І, мабуть, не тільки для мене!?

Поділитися з друзями