Ми живемо в сучасному світі, де книгу можна легко замінити технікою й читати улюблені твори з моніторів та екранів. Та це не про мене. Я надаю перевагу класичному вигляду паперової книги в палітурці. Чому? Зараз розповім.

Коли в першому класі я тільки почала навчатися, було надзвичайно цікаво дізнаватися більше. Тому всі букварики та збірки казок, які лежали на полицях моєї квартири, прочитала. 

Одного разу в бабусі я знайшла книгу «Ми в п’ятому класі», вона була набагато товщою від раніше прочитаних, але це не зупинило. Як же я пишалася собою, коли змогла повністю її прочитати, навчаючись лише в другому класі. Хоча й не розуміла деяких слів та сенсу, для мене це було не важливо. З того часу я не оминаю твори класиків, адже їхня творчість не менш цікава, ніж сучасників. 

Після «Ми в п’ятому класі» восьмирічна дівчинка почала читати інші книги з бабусиної бібліотеки. Так продовжувалося доти, поки на мій дев’ятий день народження не подарували першу улюблену книгу – «Чарівник Смарагдового міста». Ця повість допомогла  мені зрозуміти, наскільки любов до літератури може бути сильною, адже, перечитуючи твір декілька разів, я проживала знову всі події. Сьогодні на моїй полиці – п’ять томів цієї розповіді, п’ять томів улюбленої казки. 

Сьогодні моя домашня мінібібліотека налічує багато книжок різних авторів та часів. Для мене читання – це не просто хобі, а справа, яка розділила моє життя на «до» та «після».

Поділитися з друзями