Я бачила очі, які бояться осліпнути.
Я бачила руки, що хотіли жити.
Я бачила біль у різних палітрах.
Я бачила біль.
Але себе — ні.
Я відчувала на шкірі тонни рубців:
Мою душу порізали скельцями.
Вони розбили дзеркала. Їх рознесли ельфи — такі собі насправді «лєкарі».
Я здорова.
Я цілісна.
Я повна:
Мене не треба «лічіть».
Мені час додому.
Крила вловлюють вітер
Змін.
Ці чуйні люди мені казали, що я забагато допомагаю.
Ні!
Я теж проживаю втрату
//води//дайте води///
Різного віку.
Різного статку.
Ми маємо бути глухими музиками, сліпими митцями. 

Агностиками, буддистами, 

шукати Дао, вірити сансарі.
Наш Бог це ми…
Я єдина склянка, яка відчуває біль і промиває від солі рани.
Я — це склянка зі свіжою водою.
Я фізика з хімією в одному флаконі.
Я — кольорова. Досить чужого бруду!
Я mentally insane.
Я Боже –
Вільна –
По-нашому.
Я заберу твій біль, Музо.
Маю безліч синонімів, перифраз та вже остогидлі мені метафори!
Називай мене, Музо, як хочеш:
Будь собою або йди.
Ваша щиро…
…
22-23.07.2023

Поділитися з друзями