Весна – час тепла й радості не тільки на вулиці, а й на душі. З’являються бруньки, перші квіти… У кого весна не асоціюється з приємними ароматами та кольорами? 

Спершу квітне вільха, за нею – ліщина. Зелені й схожі на гусінь сережки густо покрили дерева. На вербі розквітли сірі, наче дим, котики. Трапляються небесні проліски, сонячні нарциси, сливові крокуси. Вази жінок заповнені призмяними тюльпанами. Вишні, абрикоси та яблуні однаково цвітуть біленькими, немов вершина гори Монблан, квіточками. Пізніше з них виростуть різні, але однаково смачні плоди. 

А далі вже красуються різнокольорові гіацинти, рожево-фіолетові арабіси, маргаритки, що в білому кольорі так нагадують ромашку. У садах господинь повиростали петунії й нагадують колір моїх щічок узимку. Дицентри й півники дивують своєю незвичністю, але від цього конвалії та фіалки не стають менш гарними. 

Ці кольори й аромати нагадують дитинство, коли кожна дрібниця приваблювала. Весна завжди була моєю улюбленою довгоочікуваною порою. Квіти тоді здавалися красивішими та незвичними. Кожна була особливою, викликала різні емоції й думки. Як прикро, що весна для мене не така, як раніше. Чи варто придивитися уважніше? Можливо, я бачу лише арабески квітів?..

Поділитися з друзями