Моя бабуся часто розповідала історію про сільського діда, який після пережитої клінічної смерті на прохання залишатись у реанімації відповів: «Кома, то ще не крапка». Після чого вирвав крапельниці та пішов додому.

У цій історії обігрується співзвучність між комою як знаком пунктуації і термінальним станом. Але в цій співзвучності є щось символічне. Кома як стан залишає шанси на повернення до життя. А кома як знак пунктуації є фіналом певної частини думки, але в той же час лише паузою перед її продовженням. За цим маленьким знаком може приховуватись як коротка малозначима зупинка, так і багатозначне мовчання.

Мені подобається майстерність використання таких пауз у літературі та кіно, а на папері їх уособлює лише цей крихітний знак із багатим змістом.

Поділитися з друзями