Шоста ранку. Розчинна кава без цукру й тости з сиром. А потім питання перед дзеркалом: «Куди ж поділася талія?»

Ранковий душ, маска для обличчя, ультрамариновим фарбую нігті. Потрібно ж хоч якось привести себе до ладу?

Тональний крем, консилер, пудра. А як ще приховати докази зайвих тістечок та нічних недосипань?

Кросівки, що мали б бути білими, протерті джинси й неонова майка. До школи в такому вигляді? Не страшно, звикла. Кабінет директора – не зала суду, де можуть винести смертний вирок.

Сірі заасфальтовані вулиці, зупинка, автобус. Кондукторка з фіолетовими тінями до брів із п’ятдесятигривневої купюри решту відраховує по гривні. І байдуже, що квиток коштує п’ять?

Шкільний дзвінок, запізнення, біжу до кабінету. На автоматі: «Вибачте за запізнення…», сідаю на вільне місце. У кінці класу. Як завжди. А я й не проти?

Стрічка в Інстаграмі, новини у Фейсбуці, конспекту в зошиті катма… Сорок п’ять хвилин минає за секунду, якщо займатися чимось цікавим. Навчання? Ні, не чула.

Буфет, пиріжок із картоплею, останні плітки школи. Димко побився з Павликом, а відмінниця Софійка схопила з алгебри трійку й ледь не затопила сльозами жіночу вбиральню. У всіх бувають чорні смуги, чи не так?

Минули уроки, обід у кафешці. Дзвінок від друга: «Ти будеш сьогодні на паті?» Відповідь очевидна: «Так!»

Підбори, чорна міні-сукня, червона яскрава помада. Говорила собі, що востаннє гуляю, але як відмовитися від такої гарячої пропозиції?

Далеко за північ. Повернулася додому. Начхати на домашку: у когось на перерві спишу. Хіба я була коли старанною ученицею?

Будильник на шосту й швидко до ліжка.

А завтра все знову.

Хоча… Усе ж може бути інакше?

Шоста ранку. Гранатовий сік і яєчня з беконом. Смачний сніданок.

Ранкова зарядка, пробіжка стадіоном, контрастний душ. У здоровому тілі – здоровий дух і плюс ідеальна фігура.

Білі кросівки, блакитна спідниця, сіра блузка. Майже dress code, але не смертельно. Ще ніколи учнів, одягнених по-діловому, не викликали до директора.

Шлях до школи, прогулянка сквером. Навіщо штовхатися в автобусі, коли можна дійти за двадцять хвилин?

Є час до уроку, сідаю за першу парту, розгортаю підручник й повторюю домашнє завдання. Завжди маю знати відповіді на будь-які запитання вчителя, бо так зможу й вступити до престижного вишу.

Дзвінок, хтось (як завжди) спізнився. Виходжу до дошки й отримую найвищу оцінку. Завжди приємно, коли зусилля доклала не даремно.

Конспект, рожевий маркер, запасна синя ручка. Час за навчанням летить непомітно й продуктивно.

Перерва, розмови з однокласниками про останні події в школі. Андрій переміг в естафеті, а Даринка приготувала вражаючий танець для конкурсу в п’ятницю.

Минули уроки. Удома чекає мамин борщ із пампушками. Набагато смачніше й корисніше за бургери в Маку.

Уроки повчила, прибрала в кімнаті. Дзвінок від подруги: «Ходімо в кіно. Там нова комедія демонструється». Що ж, усе зробила – то можна й розслабитися. Без сумніву, відповідь: «Так!»

Босоніжки, смарагдовий сарафан, «удома буду о восьмій». Іноді можна прогулятися з друзями довше.

Фільм був чудовий. Дев’ята година, а я вже в ліжку. Будильник на шосту. 

Попереду новий день. Цікавий, неповторний і загадковий. Бо сценарій наперед прописати ой як важко!

Поділитися з друзями