Український Сократ… Чи не відчуваєте присмаку кордоцентризму? А ось мова про Григорія Сковороду. Про феномен, що змінив світ і продовжує це робити. Неодноразово він стає прикладом багатьох обговорень щодо щастя людини. Бо кордоцентризм – це голос серця. Хіба може людина водночас бути щасливою та розумною? Чи не це є сенсом того життя, про яке мріємо: «Не шукай щастя деінде, воно тут – усередині». 

Для мене Український Сократ є справжнім прикладом людини. Бо в епоху повної руйнації зміг залишитися собою. Навчив людей життю, не вклонився «українському прокляттю» – цариці Катерині. Знав, хто він і що йому потрібно від буття. 

На купюрі в 500 гривень фонтан: «Неравное всем равенство». Тож і є трактування того, ким він став. Людина сама повинна себе плекати, розвивати, устатковувати. Бо ніхто цього не зробить замість неї. Ми самостійно керуємо своїм життям. Головне – ухопитися за канат і тягти. Тягти попри біль, страх, перешкоди. Адже коли все ж дістанешся вершини, то побачиш, за що поборовся. 

Насправді ж людина не потрібна нікому, окрім себе. Вона сама робить себе щасливою, відчуває погані емоції, деградує. Проте, прогнувшись під ланку життя, ніколи не знайде свого покликання. Бо істина є в тому, що буття створене для серця. Не дарма кажуть, що без нього життя неможливе. Як фізично, так і духовно… То для чого ж нам розум?

Для того, аби розуміти й знайти можливість дати право на вибір серцю. Це як гра в «Дартс»: влучить дротик у червону середину чи з тріском провалиться у чорну безодню. Кинемо ж його влучно?

 Запитайте в серця…

Поділитися з друзями