Знаєте, мозок – прекрасний інструмент, мислення – чудова річ, але, на мою думку, коли вони керовані. Коли крила доповнюють внутрішню гармонію  птахи, а не літають хаотично, безладно в просторі, не слухаючи “господаря”, руйнуючи спокій. 

Зізнайтеся чесно: іноді помічаєте, що вам заважають думки, що вони обтяжують натуру й відволікають від чистого усвідомлення життя та насолоди моментом. Просто заради експерименту спробуйте Не Думати, а просто Бути! Бути вільним хоча б на мить… А може, вийде й на вічність ? 

Леся Українка, здається,  також експериментувала:  “Гетьте, думи, ви, хмари осінні! Тож тепера весна золота!” У цьому заклику героїня відокремлює себе – прозоре, світле начало – від похмурих, лихих, несвоєчасних думок. Ніби каже: ” Мені добре й без вас, я хочу відчути Себе без домішок, хочу відчути синє небо без єдиної хмаринки “. ” Хочу жити! Геть думи сумні!” — упевнено промовляє  Леся Українка крізь рядки своєї творчості. 

Не знаю, та й, напевно, ніхто не знає, чи Дочка Прометея тільки відганяла сумні думки, чи відчувала  відродження та наповнення своєї суті від їхнього заспокоєння, примирення з цілісністю? Але її вірші справді надихають літати, настроювати струни своєї душі на музику мрій, любові, радості, польоту. 

Якщо в кожного виростуть такі мелодійні, сяючі, відверті думки-крила, як у Поетеси Вогню, ми зможемо навіки очистити  небо нашого життя, небо нашого світу!

А щоб росли крила, треба “шукати зірку провідну, ясну владарку темних ночей “. Гарних нам пошуків та світлого неба ! 

Поділитися з друзями