Квіти… Така маленька частинка нашого життя, але ж скільки вони важать для нас! Хочу розповісти про маленьку кульбабку, сподіваюся, що це буде цікаво для вас!

Хлопчик на ім’я Лесик гуляв весняного ранку на вулиці. І побачив на узбіччі дороги маленьку самотню кульбабку. Не довго думаючи, хлопчик зірвав квітку й веселим кроком пішов далі. Але зненацька почув, що хтось говорить тихим скрипучим голоском.

 – Та це ж кульбабка! – крикнув Лесик. 

Він уважно придивився, і тут квітка промовила: «Хлопчику, навіщо ти зірвав мене?».

Здивований Лесик протер очі. Ні, йому не здалося. Тоді ж таки він запитав: «Ну й що, що зірвав? Хоч і всі квіти світу зірви,  нічогісінько не зміниться!» Кинувши квітку на стежку, хлопчик побіг додому. 

Наступного ранку Лесик прокинувся від того, що не міг дихати. Бігаючи  квартирою, він заглянув у вікно й побачив, що немає жодної квітки. Лишенько! Злякався й зблід хлопчик. Але раптом почув, як мама кличе його їсти… 

Це був сон! На щастя, тільки сон! Після цього Лесик назавжди запам’ятав, для чого потрібні рослини. І більше ніколи не зривав їх марно.

Поділитися з друзями