Колись давно, коли Сонце ще було маленьким і сумним, воно вирішило опуститися на Землю, щоб погрітися в теплих променях земних квітів. Але вони боялися його яскравого світла й ховалися в тіні. Лише один маленький паросток сміливо підняв свою голівку й подивився просто на Сонце. Це був соняшник.

Сонце було так зворушене сміливістю маленької квітки, що залишилося на небі, щоб завжди світити їй. А соняшник, вдячний за тепло і світло, виріс великим і завжди обертав свою голівку слідом за Сонцем: від сходу до заходу.

 

Поділитися з друзями