Жила в українському селі дуже чарівна дівчина. Звали її Василиною. Мала юнка пшенично-золотисті коси та стрункий стан. Очі блакитні, як два озерця, сяяли радістю. Чекала дівчина свого нареченого Петра свататися.

Раптово настали темні часи для українського народу. Ворог напав на наші землі й став усе найкраще грабувати. Забрали й Василину.

З ворожого полону їй вдалося втекти. Залишалося зовсім недалечко до рідної хати, але виснажена й змучена дівчина впала на рідну землю й померла. Проросла Василина пшеничним полем. Між колосками золотої, як її коси, пшениці зацвіли волошки. Ці квіти дивилися в чисте небо блакитними очима Василини.

Волошки в Україні вважають оберегом від злих духів. Вони символізують вірність, скромність і простоту. Українські дівчата вишивали волошки з колосками пшениці на одязі та вплітали у весільний віночок.

 

Поділитися з друзями