Здійснилося диво — дарунок життя,
У всесвіті ясна з’явилась малеча,
І перше в житті відчуває маля:
Це руки, які пригорнули до серця.

Ці руки ласкаві, коли колихають,
Вони замилують й жаліють в журбі.
Ці руки щедротами нас одарують,
Та можуть стривожити нас при нужді.

Ці руки чутливі, що рани лікують,
Коли ти безсилий лежиш на землі.
Ці руки стосилі, що міцно тримають,
Щоб ти у тяжкій не упав боротьбі.

Дбайливі долоні з любов’ю і болем,
Там слід від роботи і доля дітей.
Є місце для смутку й відради в долонях,
В них лагідний дотик до любих очей.

Ці руки зігріють в години тривоги,
В них стільки добра і турботи живе.
І кожен до них повертається знову:
Це мамине серце дитину веде.

Ми з першого подиху їх пізнавали,
Тримались міцніше, як вчились ходить.
І слово “матуся” так гордо мовляли,
У разі біди, щоб покликати вмить.

Це слово – молитва, воно — оберіг,
Звучить кожен день у серцях і в душі,
І навіть солдати, збираючись в бій,
Шепочуть: «Мамусю, врятуй, захисти!»

Є цінності в світі дорожчі за все,
Є слово сильніше за будь-який біль.
І мамині руки — це диво святе,
А слово «матуся» — миліше з усіх!

Поділитися з друзями