У глибоких смарагдових лісах, де співи птахів змішуються із шелестом листя, жила Мавка — чарівна берегиня природи. Її довге волосся переливалося, ніби кришталева річка, а в очах сяяла вся мудрість лісу. Вона була не просто лісовою істотою, а охоронницею рідної землі, яка дарувала життя й оберігала все навколо.

Перший промінь сонця

Щоранку Мавка виходила в Чарівну Долину — місце, де народжувалися роси й квіти. Саме тут вона турботливо розправляла пелюстки, щоб рослини могли потягтися до сонця, і прокидалася кожна стежка. Одного разу Мавка помітила, що з одного боку долини дерева почали сумно нахилятися, а трава стала сірішою. Вона зрозуміла: ліс у небезпеці.

Грім тривоги

Мавка відчула, що до її краю підбирається злий дух Забуття — той, хто краде любов до рідної землі. Дух бажав перетворити ліс на порожнє місце, де ніщо не квітне, а пісні замовкають. Мавка зібралася із силами. Вона знала, що захист рідної землі — це її покликання. Серце билося як дзвін, коли красуня вирушила до центрального дуба – старого Охоронця Лісу.

Порада Дуба

— Мавко, — сказав дуб, низько схиливши свої віти, — твоя сила в серці, але треба розбудити всіх, хто любить цю землю. Разом ви подолаєте зло.

Мавка вдячно кивнула. Вона знала, що треба звернутися до мешканців долини: птахів, тварин і навіть людей.

 

Заклик до єдності

Мавка пішла лісом, співаючи пісню, що будила в кожному серці любов до рідного дому. Звірі вилазили з нір, птахи летіли з далеких гнізд, а вітер доносив пісню до людських осель.

Незабаром до лісу прийшли діти, яких привели Мавчині пісні. Вони уважно слухали берегиню:

— Ліс — це ваша домівка, навіть якщо ви живете в хатинках. Він дає повітря, чисту воду й захист. Якщо ми не будемо його берегти, Забуття знищить усе.

Битва із Забуттям

Одного дня Забуття таки ввійшло в ліс. Воно принесло із собою туман, який затьмарював пам’ять і робив серця байдужими. Але Мавка не злякалася. Вона разом із дітьми та звірями створила живий бар’єр із квітів, дерев і пісень. Діти трималися за руки, співаючи пісню любові до рідної землі:

– Ліс – наш дім, земля — життя,

Ми разом сила, що без кінця!

Ця пісня була такою потужною, що туман почав відступати. Забуття злякалося, бо зрозуміло, що йому не зламати тих, хто пам’ятає своє коріння.

Перемога й мудрість

Коли туман розсіявся, Мавка відчула полегшення. Вона знала, що не сама бореться за рідну землю, що в кожному серці живе частинка природи.
— Ви — герої, — сказала вона дітям. — Пам’ятайте: любов до своєї землі сильніша за будь-яке зло!

Навіщо любити землю?

Мавка нагадала дітям, що їхній край — це не лише ліс і поля, а й мова, пісні, традиції. Берегти природу — це берегти своє коріння, своїх предків і майбутнє.
— Якщо кожен із вас буде піклуватися про свою землю, садити дерева, не смітити й допомагати тваринам, наш край завжди буде сильним і красивим, — казала Мавка.

Відтоді долина стала ще прекраснішою. Мавка продовжувала оберігати ліс, але тепер знала, що поруч із нею є ті, хто любить і захищає рідну землю. А діти розповідали вдома про Мавку, щоб ніхто не забував, як важливо берегти те, що дарує нам життя.

 

Поділитися з друзями