У своєму житті я ще нікого не кохала по-справжньому. Але почуття любові мені знайоме. Дуже люблю свою сім’ю та родичів, і дуже жаль, що ми живемо один від одного так далеко, що декого з рідних можу бачити один раз на три роки (якщо пощастить). 

Деякі з них живуть на небі, тому я не стріну їх у цьому житті… Від таких думок мій погляд невільно мутніє важкими слізьми. 

Так хочу побачити тебе, бабусю, поговорити про життя, порадитися… Та не можу, бо тебе фізично немає поруч. Проте вірю, що ти в моєму серці та бачиш онуку з небес Божих.

Я ціную те, що ти була в моєму житті. Та скількох слів не встигла тобі сказати… Треба було кожен день обіймати й говорити, що тебе люблю… 

Ти була сильною людиною, очі якої сяяли енергією. Я хочу теж бути такою ж успішною в професії, як і ти. Тому багато чого б віддала, тільки б побачити тебе живою хоч 5 хвилин… Хоч мить…

Цінуйте своїх близьких: вони з вами не назавжди. Говоріть із ними щодня, щоб потім не жаліти, що не встигли.

Спасибі тобі за все й вічна пам’ять, бабусю Зою…

Поділитися з друзями