М’якенький клубочок із чортиковим хвостиком безперестанку просить їсти. Таке воно – моє домашнє дияволятко, або просто одомашнений щур.

Цей домашній пилосос ми не купували в зоомагазині, а приручили та ростили самі вдома. Королева щурів із бурштиновими очима та блискучим сіро-коричневим хутром почесно носить ім’я Муся.

Моє створіння дуже любить бігати по квартирі, і тому клітка дуже часто пустує, а мале дияволятко то весело бігає в кімнаті, то нишпорить десь на кухні, або ж вибігає в коридор та зустрічає тих, хто прийшов.

У мого пацючка є місце для королівського відпочинку у вигляді чотирьох подушок, які лежать у куточку кухні. Королеву звідти можуть виманити лише аромати смачненького. Вона любить ласувати кавою, гарбузом, тістечками та йогуртом. Так, досить екзотичні вподобання.

Клубочок любить гризти вночі сухий корм та точити підстилку, тому досить часто я прокидаюся від дивних звуків, тому мій спокійний сон у перерві між домашніми завданнями та уроками ще більше страждає.

Мати щура досить не погано: мінімум догляду й маса задоволення. Але є й свої мінуси нічних пробуджень та раптового відчуття хвостика поруч.

Поділитися з друзями