Мій улюблений пухнастий друг – кролиця на ім’я Соня. Вона додала в моє життя багато радості та веселощів.

Соня – невелика сіра кролиця з розкішною пухнастою шерстю, яка завжди була ніжною, м’якою і гладенькою. Її великі очі мали яскравий вираз, від якого моє серце стискалося від щастя. Маленька Соня була неймовірно милим і ласкавим створінням, яке завжди шукало моєї уваги та піклування.

Кожен день, коли я поверталася зі школи, Соня вже чекала у своїй клітці. Вона радо стрибала, охоче просовуючи носик у всі отвори, чекаючи, коли її відпущу на волю. Коли я брала тваринку до рук, Соня впізнавала мій запах, швидко заспокоювалася, бо відчувала себе в безпеці.

Ми проводили разом безліч часу. Я годувала Соню й дбала про неї. Вона була нескінченно вдячна, весело скакала поруч зі мною та радісно лащилася. Треба зазначити, що вона виявилася надзвичайно розумною: навчилася простих команд «сидіти» та «прийди». Ці завдання здавалися неможливими для її маленьких лапок.
Улюбленою нашою розвагою були прогулянки в парку. Соні дуже подобалося гратися з дерев’яними паличками та перекочуватися з горбка на горбок.
Соня стала для мене більше ніж просто твариною. Стала найкращим другом, вірним супутником. Коли я почувалася сумною або одинокою, Соня завжди могла мені розрадити, підняти настрій і заспокоїти.

Коли почалася війна, я вимушена була поїхати за кордон, Соня жила в моєї бабусі, яка дбала про неї дуже добре, надсилала щодня.
На жаль, Соня захворіла й останні дні кролячого життя провела не зі мною. Але це моя улюблена тваринка, яка завжди залишиться в серці. Спогади про її ніжність, розум, вірність та веселощі дарують мені безмежну радість і вдячність за час, який ми провели разом. Ця дивовижна тварина змінила моє життя назавжди.

Поділитися з друзями