Він жив.
Боровся, вчився, досягав.
З низів піднявся, несучи
Ту силу правди. Присягав:
Себе не втратить живучи.

Крізь кров, кріпацтво, муки, злість
Він власну волю здобував,
Щоб волю мали ми і міць,
Аби народ його не забував.

Живе.
В серцях палають ті рядки:
Боротись, вірити, кохати.
За волю рвати на шматки
За ту сім’ю, що коло хати.

Крізь жах скривавлених століть
Ми пам’ятаємо наказ
«Борітеся – поборете!» Й стоїть
Нескорена від Сяну по Кавказ.

Він буде жити.
Гляне мудрими очима
На неньку сильну, непохитну,
Зрадіє він, що погань та злочинна
Нарешті з України зникне.

І ті вірші, що з болем він писав,
Проллються джерелом стрімким.
Його вогонь, що досі не згасав,
Не втратиться ніколи і ніким.

Поділитися з друзями