Місто північних янголів
Вільнюс. Я ніколи не назву тебе своїм, о моє місто північних янголів! Вчуся жити з тобою. Моє прізвище з твоїх теренів, схоже, приблудилося ще з часів Великого Князівства Литовського. Колись з моєю ненькою ви були дуже близькі… Отже, і я спробую.
З тобою розділю свої перші студентські роки, пам’ятатиму пострадянський болісний слід, чекатиму рідкісні сонячні поцілунки, триматиму небо зі старими скульптурами. Виконуватиму 16 статтю Конституції Республіки Заріччя — людина має право бути щасливою. Продовжу рахувати ангелів.
-
- 1. Людина має право жити поруч з річкою Вільнялє, а Вільнялє – текти поруч з людиною.(ст 1. Конституції республіки митців та романтиків).
-
- Пам‘ятає імена жертв геноциду
-
- Безумці досі тримають небо. Я з ними.
-
- Українцям(сміливим) — зелене світло!
-
- На даху загубилося коріння мого прізвища. Шукаю
-
- Рахую янголів. До перемоги +1
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.