Місто, в якому я відчуваю себе інакше, це Анталія в Туреччині. Це поліс для курортного відпочинку, але бачу його й з іншого боку.

Анталія – це місто на березі Середземного моря. Цей поліс має два колорити: удень і вночі.

Удень через аеропорт Анталії, хоч це й маленьке місто, курсує багато літаків. На цьому летовищі щодня з’являється чимало туристів. На пляжі відпочивають сім’ї з різних країн, переповнені відвідувачами, які веселяться та отримують лише позитивні емоції. У кафе людно та весело. Дуже колоритно виглядають крамнички з морозивом, шаурмою, хот-догами та іншим фастфудом.

А вночі… Місто набирає зовсім іншого вигляду. Ліхтарі один за одним вмикаються, коли починає сідати сонце. Усі крамнички, які зачинені вдень, відчиняються.

Коли ти гуляєш з батьками маленькими вуличками з енергією цього міста, це незабутньо. З кожного кутка лунає музика, сміх, реклама товарів, хочеться приділити увагу кожному та витратити всі гроші на сувеніри.

Анталія славиться своїми товарами для туристів, це різні вироби зі шкіри, зі скла та з тканини. Тим часом у готелях лунає музика, усі радіють та танцюють.

Я ніколи не забуду враження від Туреччини.

 

Поділитися з друзями