ЗОРЯНСЬКИЙ Олександр, 11 років,

Науковий ліцей №3 Полтавської міської ради,

Літературна студія “Перевесло”

(керівник – Тетяна БАЛАГУРА),

Учитель — Оксана НАУМЕНКО

А ви вже дослідили, звідки походить ваше прізвище й де корені родоводу? Протягом століть московити намагалися знищити нашу національну свідомість, стерти з пам’яті народу його генетичний код. Вони робили все можливе, щоб українці забули свою історію, мову, культуру. Історична пам’ять знищувалася голодоморами, тортурами, репресіями, ворожою пропагандою. І, що найстрашніше, їм майже це вдалося. Багато поколінь українців забули своє коріння, зреклися витоків, почали ототожнювати себе з катами предків. Нам випав історичний шанс це змінити й отримати можливість існування нас і наших майбутніх поколінь в уособленні самодостатньої, віковічної та гордої нації українців.

На мою думку, найперше, що має зробити кожен притомний українець — це усвідомити свою приналежність до нації. Звичайно, потрібно почати читати. Читати багато про історію України, про її споконвічну боротьбу за волю та незалежність. Читати художні твори українських письменників, бо саме в них закодовано наші звичаї, традицій, біль та боротьбу народу. На жаль, українців важко назвати нацією книголюбів. У моєму класі, для прикладу, читають залюбки 3 учні. Ще 7 учнів читають лише те, що вимагає навчальна програма. Мої дослідження привели до прикрих висновків: молодь читає дуже мало. Тож читацьку культуру треба формувати та пропагувати.

То з чого ж почати? Почніть із дослідження свого прізвища. Це неймовірно захопливо й корисно. Я дослідив походження прізвищ мого роду минулого року. Це надзвичайно цікаво. Прізвище — це надпотужний ідентифікатор приналежності до певної нації. Це код, що зберігає тяглість поколінь. Це спосіб захистити свій рід від знищення. Це неймовірно захоплива подорож крізь віки в минуле. І це дослідження може зробити навіть дитина. Опрацювавши теоретичний матеріал, я дізнався про суфікси, які беруть участь у формуванні прізвищ. Вивчив основні принципи прізвищевої ідентифікації й окреслив 7 груп від найбільш поширеної до найменш. Від патронімно-матронімних прізвищ, що складають найбільший масив, до колоритних козацьких прізвищ, що є націєцентричною ознакою українського етносу. Дізнався, як московити за часів багатовікової окупації наших земель паплюжили прізвища українців, намагаючись підлаштувати їх під свою мову й таким чином перервати зв’язок поколінь. Як наслідок цього злочину, багато українців забули, що вони українці. Але, на щастя, прізвище зберегло цей ключ до повернення. Потрібно лише вміти його прочитати. Своєрідна риса неповторного менталітету кожного народу закарбована в прізвищах. І як добре, коли їх носії не лише знають глибину закодованого значення минулих часів, а й зберігають стародавні витоки родоводу в переказах, легендах, передаючи з покоління в покоління достовірну інформацію спадкового набутку історії свого народу. [1]

Україна починається з мене. Я пишаюся й достовірно знаю, що мої пращури — українці. По маминій лінії наші предки сягають дохристиянських часів Київської Руси. Рід дідуся несе відголос часів козацтва. Досліджуючи прізвища, я зробив декілька припущень, бо з першого погляду виявити спосіб ідентифікації було складно. Якщо проаналізувати прізвище Науменко, то тут все просто. Це патронім. Син батька Наума. Суфікс -енко лише український. Цікаво, що він вказував на молодшого сина в родині, тоді як -ук/-юк — на старшого. До речі, суфікс -енко- поширився в період виникнення козацтва. Тож можна навіть припустити, у якому столітті могло з’явитися це прізвище. [2] А от з моїми прізвищами «Буткова» та «Британов» було складніше. Я робив припущення, перевіряв їх, робив висновки й шукав підтвердження в різних джерелах. Одним із таких припущень було те, що прізвище «Британов» походить від давнього кельтського народу бритів, які населяли Британські острови. Звучить ця гіпотеза дуже гарно, але її довелося спростовувати. І шукати далі. Ця робота мене дуже захопила. І не лише мене, а й рідних. І відтепер, чуючи прізвище іншого, я з упевненістю на 70% відсотків завдяки моїм знаннями можу сказати, що це українець. 30% — це поле для роздумів, припущень, досліджень та спростувань. Боляче, коли чуєш московську мову з уст людей, які навіть не підозрюють, що вони є нащадками славетних українських родів, які існували задовго до появи московії, мовою якої вони щебечуть.

Тож почніть із себе. Погляньте на своє прізвище вже сьогодні. Віднайдіть його прихований код. Відчуйте силу роду свого. І назавжди закарбуйте в серці те неймовірне відчуття гордости, коли усвідомлюєш себе частиною величної нації українців. Свято бережіть і гордо передавайте та зберігайте це відчуття своїм нащадкам. Відновлюймо свою історичну пам’ять разом. Україна починається з мене. Україна починається з тебе. І за цими мільйонами маленьких «Я» тисячолітня броня, закодована в наших прізвищах. Допоки ми несемо цей щит, жодна ворожа сила не здатна стерти нас із лиця Землі і змусити нас не бути.

Використані джерела

  1. Поповський А.М. Дещиця про українські прізвища: монографія / А.М. Поповський. – Дніпро: Ліра, 2020. – 300 с.
  2. Фаріон І. Д. Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини наприкінці ХVІІІ – початку ХІХ століття (з етимологічним словником) / І. Д. Фаріон. – Львів ׃ Літопис, 2001. – 371 с.

Поділитися з друзями