Давно-давно, в дев’ятому столітті,
На березі річеньки Лтави
З’явилося наше містечко,
Що носить імення ПОЛТАВА.

Наш край розквітав рік від року.
Й таланти у ньому зростали,
Культуру, традиції, мову
Не одне століття плекали…

Роки швидкоплинно минають,
Це змінює кожного з нас,
Та душу прекрасного міста
Не змінять ні біди, ні час.

Полтава завжди особлива:
Весною співають гаї,
Осіннєє листя жовтаве
Вальсує у танках краси.

Взимку сніжинки кружляють,
Навіюють настрій Різдва,
Смак галушок у повітрі витає,
Приємна людська метушня.

Люблю своє місто затишне
За трепетні струни душі.
Я щира і справжня Полтавка,
Не зраджу цьому у житті.

 

Поділитися з друзями