Моя Полтаво, ти чудове місто,
З калини ягід одягла намисто,
Вплела каштани у вінок спасенний,
В віках збудила голос свій пісенний.

Давно влилися у блакитні коси
Річки полтавські – Коломак і Ворскла.
І пахне чорнобривцями блакить,
Альтанка на Іван-горі стоїть.

Хрестами в небо лине монастир.
Тут кожен житель – духу богатир.
Полтавці… як багато в світі нас…
А дзвін на вежі відбиває час,
Що скоро сонце, скупане росою,
Світанком розіллється на Подолі.

Лани полтавські щедрі на пшеницю.
Тут знають усі слово «паляниця».
Полтавський борщ, і галушки, й узвари –
Усім смакують наші давні страви.

А голос Чураївни не стихає,
І перемог віщує нам без краю.
Так само і козацтво «Енеїди»
Нас надихає подолать «сусіда».

Моя Полтава, ти чудове місто,
Зі зброї нині є твоє намисто,
А у руках – Господній меч спасенний,
Моя Полтаво, ти благословенна!

Поділитися з друзями