Сонячний ранок серед засніжених Карпат… 

Коли стикаєшся з бурхливим диханням природи в самому серці вічнозеленої української «тайги» — внутрішній світ завмирає. Прудкі гірські річечки течуть донизу, неначе поспішають привітати всіх із Різдвом та заколядувати в кожній хаті. Немилосердний вітер не дає про себе забувати, але не завадить насолодитися чарівним моментом. 

Яскраве сонечко намагається пробитися крізь хмари. Воно гріє не так ззовні, як всередині, у душі. Верхівки могутніх смерек починають танути під зірками, а гарячий чай та привітні люди відганяють геть зимовий холод. Ця неповторна природна краса навіває на думку, що сам Бог ходив цими місцями, а на його слідах виросли гори, які не можуть не зачаровувати…

Поділитися з друзями