Місто вже прокинулося, сонно потягнулося до сонечка, а воно ласкаво полоскотало його.  Невдоволені люди човгали прохолодним асфальтом та бурмотіли під носа. Туман потроху зникав, залишаючи  неприємну сирість. Птахи розрізали своїми могутніми крилами рожеві закохані хмари. Місто знову наповнювалося сірою буденністю…

Хлинув дощ – і люди розкрили свої парасольки. Заплакане небо купало вітрини магазинів, а вони раділи, що заблискотять новими відтінками й гранями.

Дощ закінчився, а сльози текли асфальтом мілкими  струмочками. І раділи, що він закінчився. А на небокраї з’явилася веселка, яка радувала неповторною красою… Миттєвою, але неповторною…

Знайди щастя в буденності – і  вона вмить  стане кольоровою.

Поділитися з друзями