Як швидко спливає час. Я вже в десятому класі. Це неймовірно, адже  пам’ятаю кожен із попередніх років так, ніби тільки-но прожила його. А скільки ще цікавого лишилося у світі, скільки незрозумілого й дивовижного!

Старша школа звучить як щось поважне й доросле, проте ні. У цей період найбільше хочеться почуватися дитиною. Адже розумієш, що невдовзі доведеться переступити поріг дорослого життя. Далі на тебе чекає прекрасна юність, нові знайомства й горизонти. Але не варто забувати про те й тих, хто допоміг тобі стати таким.

 Ти змінюватимешся далі, щось розумітимеш, можливо, доведеться з чимось розлучатися. Проте це частина життя: ти йдеш з батьківського дому й будуєш свій, втрачаєш друзів й знаходиш нових. Головне, аби в тобі було щось незмінне, на що міг би обпертися. 

Для мене це віра. У Біблії написано, що Бог «учора, сьогодні й навіки Той самий». Тому, що б не відбувалося в житті, намагаюся залишатися спокійною.

Але зараз хвилююся про вступ. Точніше, куди вступати. Проте всьому свій час…

 А зараз вип’ю чаю з матусею й піду спати. На добраніч!

Поділитися з друзями