Добро завжди повертається…

Коли я була маленькою, улюбленим місцем прогулянки став майданчик у дитячому садочку. Там, біля альтанки на дереві, побачила гніздо, в якому сиділа голубка. Спостерігаючи щодня, я побачила, як там з’явилися пташенята й потроху підростали.

Одного дня… гнізда не стало, а в траві біля альтанки пищало одне пташеня, уже досить велике, але з пораненим крилом. Тож я вирішила забрати його додому. Зробивши голуб’яті гніздо в коробці,  годувала, поїла, милувалася ним і вчила потроху літати: виносила пташа на подвір’я, садила на долоню й відпускала. 

Але одного разу, граючись з подругами на подвір’ї біля будинку, я винесла пташеня також на вулицю разом із коробкою. І в один момент, забалакавшись, не помітила, як голуб вистрибнув із коробки й кудись утік. Побачивши, що його немає в коробці, я дуже злякалася, не знала, де шукати, обдивилася все подвір’я, але голуба ніде не було. 

Я вирішила піти на майданчик у садочку, де було гніздечко. Голуб дійсно сидів там, мабуть, щось згадуючи. Зрадівши, я забрала пропажу й завжди пильнувала за ним дуже добре. 

Коли голуб виріс, він мене не забув і дуже часто прилітав до нашого будинку, але вже зі своєю голубкою. Ось так я переконалася, що добро завжди повертається.

Поділитися з друзями