Війна… Криваве слово, з яким зіткнулися віч-на-віч мої прадідусі та прабабусі.

Війна… Піднесене й водночас гірке, слово, яке лишило слід у сім’ях моїх пращурів.

Війна… Страшне слово, якого завжди боялася мама.

Війна… не зрозуміле, пропахле підручником з історії слово для мене тоді, ще 100 днів тому.

Війна… Жахливе слово, яке увірвалося в темряву лютневого ранку того дня. У нього були заплакані очі мами й розгублені тата. І страх, невідомість, приреченість, неприйняття. Тоді, у перші дні повномасштабного наступу, навіть погода була сірою, усе навкруги здавалося безлюдним і ворожим. Моя родина трималася купи, тож за продуктами ходили всі гуртом. Пам’ятаю розпачливий погляд мами, коли виявилося, що хліб дають по буханці в одні руки: ожили її давні страхи з прочитаних в юності книжок. Пам’ятаю сірі, похмурі обличчя людей, що товклися між прилавками й купляли те, що є, а не те, що треба чи хочеться.

Перший звук сигналу повітряної тривоги. І ось ми вже біжимо до сусідського погребу. Погріб старезний, йому більше двохсот років, з невеликими нішами й тунелями. В одній з таких ніш батьки облаштували спальне місце для мене в теплому спальному мішку, а братик боявся в нього залазити, тож спав на ослінчику, на колінах мами.

Пам’ятаю: одного разу тільки зібралися вечеряти – сирена! Так мама, окрім тривожної валізи, миттю схопила каструлю з пловом і потягла з собою в укриття. Мама…

Кажуть, людина до всього звикає, тож з часом ми перестали бігати по кілька разів за ніч до сусідів та повернулася до своїх ліжок. Але коли лунає “тривога”, серце відчайдушно стискається, бо ж хто знає, що сьогодні затіяв клятий ворог.

Поступово все в місті повернулося хоча б наближено до нормального життя. Та кожного дня розумієш, яке воно кришталево-тендітне – людське життя.

Тепер знаю одне: війна – то не тріумфальна хода з підручника історії. Війна – то кров, страх, людський біль, то не поправні втрати. Усі війни коли-небудь закінчуються. Вірю, що ця скінчиться якнайшвидше. І тоді завдання мого та прийдешніх поколінь – не забути, не знецінити подвиг українського народу, зберегти нашу державу.

Поділитися з друзями