Земля – величезна територія, поділена на континенти, на країни, на міста та села. І всі ці поділи були зроблені людьми. Їх багато, і всі вони відрізняються за зовнішністю і за характером. Та їх об’єднує й виділяє те, що кожен від народження має права. У деяких країнах вони можуть відрізнятися, але де б ти не був, де б не народився і ким би не працював, маєш право на життя. Звісно, найважливіше правило!

Мої права – це не привілеї, а невід’ємні складові життя. Це ті основи, без якої неможливе повноцінне існування. Я, як людина, що ще не досягла повноліття, маю право на освіту, на медичне обслуговування, на захист та на вільну думку. Ці можливості відкривають переді мною цілий світ, нові обрії. Тож активно користуюся цими можливостями та розвиваюся. Із цих прав, безсумнівно, витікають ідеї.

Коли здобуваю освіту в Науковому ліцеї №3 Полтавської міської ради, розширюю своє бачення світу, знайомлюся з різними процесами. Учуся формувати власну думку, яку маю право висловити. Так і з’являються ідеї. Вони можуть бути різними, починаючи від простих міркувань і закінчуючи довгими філософськими роздумами.

Ось і нещодавно наше учнівське самоврядування разом з батьками та педагогічним колективом працювало над питанням про те, як вдало використати кошти й створити новий затишний куточок у ліцеї. Кожен клас створив власний проєкт “Створюємо майбутнє разом!” у рамках ініціативи “Шкільний громадський бюджет”. Ліцеїсти голосували за один з чотирьох проєктів, що були винесені на обговорення. Кожен міг висловити власну думку, обґрунтувавши її доказами, чому потрібен такий простір, які його перспективи та варіанти використання. Приємно, що чули кожного, обговорювали разом, зупинялися на перевагах чи недоліках об’єкту. Консенсусу таки дійшли, визначивши найнеобхідніше й найраціональніший спосіб використання коштів: створити медіапростір ліцею.

Татко мій на фронті, він використовує своє право добровільно стати до лав захисників Вітчизни. Мама теж у лавах ЗСУ. Але це не заважає мені скористатися правом на належне батьківське виховання. А ще правом мати такий приклад патріотизму! І правом пишатися батьками!

Мої ідеї можуть стосуватися як особистого життя, так і суспільних проблем. Утілюю їх у проектах, у науковій роботі, у практиці чи предметно-профільному зануренні, у конкурсах, де беру участь і перемагаю чи вчуся долати труднощі. Інколи ідеї перетворюються на дії, що можуть дещо змінити. Проте варто зауважити, що своїми ідеями та висловлюваннями я не маю права когось ображати чи порушувати особисті кордони людини. Це відповідальність, яка є в кожного, хто має права. Завжди має бути баланс між власною свободою й відповідальністю перед людьми.

Для мене права та ідеї – основи життя, але й у них маю бути поміркованою. Не можна пам’ятати про права, але забувати про відповідальність. Не можна нав’язувати свої ідеї іншим. В усьому має бути гармонія. Я обов’язково її знайду!

Поділитися з друзями