Вже стали білі руки, губи, вії,
Замерзли враз озера та ліси.
Напевно, не здійсняться мої мрії,
Які давно живуть у кожнім сні.
Можливо, десь далеко, за лісами,
За горами, де видно сонця схід,
Я все-таки побачу моє щастя,
Нарешті все ж розтопиться цей лід.
Я чую, як у грудях б’ється
Сердечко, мов пелюстка весняна,
Що радісно кружляє у повітрі,
Дарує неповторні відчуття…
Надію, що таки весною
Розтану та відчую смак життя,
Побачу я нарешті власні мрії,
Які давно чекала дівчинка мала.

Поділитися з друзями