Мурчить тихенько щастя в серці так непомітно, бо любить тишу й спокій.

Там, десь між щастям і дивом, є й закохані очі, і недоспані ночі, і перше кохання, і розбите коліно, і двійка, і двадцятка. Там є все…

Так, серце не ґумове. Та скільки ж усього вміщається в люблячу материнську душу.

Ти часто вважаєш, що знаєш краще за неї, що тобі треба, що всі її поради нерозумні й були потрібними років 30 тому! А зараз… вона нічого не тямить. Та насправді мама ніколи не помиляється, завжди тебе підтримує й терпить обрáзи. Згадай, як часто ти думав або навіть казав, що її не любиш… А скільки разів – що любиш…

Ніколи не забувай батьків! Це ті люди, які віддали тобі все, які ставили твої бажання вище за свої потреби, які люблять тебе просто за те, що ти в них є. Кажи їм частіше, що ти їх любиш і вдячний за те, що маєш. Бо потім буде пізно.

P.S. Зателефонуй мамі!

Поділитися з друзями