Старий клен втомлено колишеться, доки його листя ніби натякає, що осінь вже близько. І здається, нічого, окрім суму й щасливих спогадів, не залишається. Уже й журлива мелодія оповила вулиці, але спробуймо хоч на хвилинку згадати, як усе починалося.

Перша солов’їна пісня змусила прокинутися жваве літо від довгого сну. Шелест трав та гомінливих комах розпалив сонце, якому вже не потрібно ховатися за весняними хмарами.

Теплий вітер танцював разом із деревами й сонними квітами. Загули від радості стрімкі потоки річок. Із ними заспівали й озера, розкинувши власні мотиви зеленими долинами. Моря не могли дочекатися дзвінкого сміху дітей, готуючи хвилі до жаданої зустрічі. Лінивий пісок розстелився зручніше… для вдалої засмаги. Час від часу розмовляє з чайками.

Ці звуки природи створюють маленький світ радості та щастя. А коли три місяці завершаться, літні спогади ще довго даруватимуть запал та силу працювати й навчатися.

Поділитися з друзями