Навчання можна порівняти з буденною автоматизованою звичкою організму – диханням, що так само займає левову частку в житті людини. Поки ми навмисне  прискорюємо роботу передньої частини лобової ділянки мозку, її продовгувата ділянка в тандемі з легенями, забезпечує контроверсійне невичерпне бажання обмірковувати сенс буття й пізнавати його, ураховуючи варіацію емоційних навантажень, які так або інакше впливають на фізичний та ментальний розвиток. Тож, на мою думку, здобуття науки передбачає собою нескінченну  впертість та неподоланну несвідому пристрасть до чогось досі не знайомого, що здатне  вмить змінити, здається, бетонний світогляд із величезною хвилею ейфорії на післясмак.  

Порівнюючи щоразу апекс осмислення з болюче натягнутою струною чи з останньою краплиною, що має от-от розірвати поверховий натяг у склянці, розумієш, яких тяжких зусиль було докладено задля досягнення точки неповернення. Сплеск. Прозора речовина, так само, як і розум, мутують. Усе мимоволі прагне збільшити свій об’єм, проте згодом знову на певний час стає статичним. Таким чином даний цикл нашої підсвідомості за допомогою «впертості» формує нові звички, що згодом адаптує до оточення.

Прикладом цього може слугувати життєва пригода головного героя твору Даніеля Дефо Робінзона Крузо, під час якої він подолав жаль бажанням до життя, почавши облаштовувати нове місце, послуговуючись кмітливістю та наполегливою працею, тим самим зберігши в собі людину. Адже на цьому місці брак тямовитості здатен вичерпати бажання й знищити власне існування.

Навіть коли всі зв’язки для ідентифікації реальності зійдуть нанівець,  або лінзи в рожевих окулярах припинять віддзеркалювати червоний спектр світла, чи вся напрацьована хитрість у здачі контрольних робіт із тьмою ґаджетів перетвориться на ведмежу послугу, єдиним, що залишиться без фільтрів, будуть наші знання. 

Не можна не згадати вічне прагнення Арістотеля до пізнання, адже для нього відкриття чогось нового стало унікальною метою існування,  справжньою ейфорією, що піднімала залізну завісу до глибин основ. Давньогрецький науковець не зважав на матеріальне становище, адже воно було обтяжливим аспектом людського світу, коли сакральне просвітлення здатне поринути в будь-яку точку простору-часу.

Отже, знання  не вичерпують розум, а навпаки – є безцінним інструментом для досягнення найсміливіших мрій. Вони здатні зробити з машини наділену бінарними почуттями й свідомістю повноцінну істоту або знищити цілу цивілізацію за мить. Вони можуть стати загрозою або надзвичайно корисним знаряддям. Позбавляючи   можливості їх накопичення, люди наражають себе на один із можливих сюжетів антиутопії, зовсім не враховуючи легкість їх зберігання. Проте ті, хто відчинив, знайшов і відчув щілину наукового екстазу, здатні перетворити біле на чорне.

Поділитися з друзями