Читаю між рядків твоє «Пробач»
Із виразом обличя аж гидливим.
Хіба можливо фразою «не плач»
Забрати сум із серденька мінливий?

Я говорила з мозком: «Все не так!
Він ще навчиться, зміниться, лиш вибач»…
Та раз у раз безсенсовості лак
Закріплював вже сталі наративи.

Не вираховуй похибку жалю
І алгоритми ставлення до себе:
У кого в серці маса кришталю
Запхать любов не зможе поміж ребер.

У себе ти, лебідонько, одна!
Цінуй емоцій свій надійний простір.
Ні пір’я курки, ні хвіст кажана
Не розженуть всіх мух на слів компості!

Поділитися з друзями