Коли згасло світло, він відчув це майже одразу. Навколо ніби нічого не змінилося: передсвітанкове небо палало рум’янцем. Але з’явилася якась важкість у повітрі: голоси далеких вибухів. Ніби на підсвідомому рівні простір тиснув, а чоло вкрилося борознами сухого відчаю. Панікувати нині – це здатися. Хоча й боявся в ту секунду кожен. 

  Узявши інструмент, він вийшов на вулицю. Сів долі. Натягнуті струни пускали на волю мелодію. Поодинокі звуки гуслів перепліталися із недосяжними для людського розуму матеріями: саме так зморщені пальці старця вимальовували тисячолітню історію України, яка сьогодні в черговий раз мала відстояти своє генетичне право на свободу. Не відав, звідки його душа знала ті слова, але грав так, ніби це остання істина на Землі…

Його сиве волосся, зібране в легку косу, погойдувалося на вітрі. Якби не брунатна шнурівка, можна було б подумати, що тим старцем був ніхто інший, як співець Боян, але саме ці стрічечки видавали в ньому людину двадцять першого сторіччя.

На звуки гуслів збиралися люди. Простували з усіх боків. Зі спільного нині вони мали й страх. Старець ніби не зважав на це: усе грав і грав із заплющеними очима, доки мандрівники не повсідалися навколо нього.  Коли облишив інструмент, заговорив.

«Вітаю вас, діти Сварожі! Наше передчуття сьогодні втілилося в реальність. Настала темрява. І зараз тільки в наших руках можливість відстояти світло. 

На початок третього тисячоліття випала вирішальна місія. Саме час налаштовувати внутрішні компаси та згадати про вогонь, який тримає наші серця живими. Сварог дарував його нам, а не просто вкрав у богів. У кожному з вас живе ця сила великого (на)роду. Голос прадавніх лісів із п’янкими травами полонин. Міць рівнин та дикість степу. Пам’ятайте, що ми колись були неандертальцями — і шукати вихід зі скрутних становищ нам під силу. Адже в підсвідомості – гени винахідливості. Ми вже набули такого історичного досвіду, що кожен здатен відшукати нову істину, а не скніти під тиском інформаційної атаки. Тож прошу кожного із вас прислухатися до вуглинки, що жевріє в грудях. Перемогти темряву ми зможемо, якщо об’єднаємо Сварожів вогонь віри»…

Старець точно знав, що говорити. Ці люди, на долю яких випало серйозне випробування, мали тримати мир в голові. Мали розбурхувати полум’я всіма кровоносними судинами. Адже саме ми  вирішуємо, як тримати націю. Саме ми вирішуємо, як зберегти світ…

Поділитися з друзями