Небокрай… Такий привабливий, захоплюючий. За ним – червоно-жовте, уже не гаряче сонце спускається спочити. Хмаринки, мов зграя світлячків, полохливо рухаються у своєму напрямку. Небо виглядає так, мов на нього хтось пролив яскраві барви веселки. Усі затаїли подих, спостерігаючи за цією неймовірною красою. Та ось на небі з’являються  перші зірочки-сестрички, що після тендітного танку утворюють цікаве сузір’я Великої Ведмедиці. Саме за ним  спостерігають тисячі зацікавлених людей із марними спробами розгледіти там якогось ведмедя чи щось схоже на те.

На вулиці холодає. Можна відчути, як ніжний вітерець лоскоче тебе своїм ласкавим подихом і летить за небокрай… Такий далекий і такий манливий…

Поділитися з друзями